Іменем Роксолани – Хуррем - Султан названий район Аврет - базару в Стамбулі, де, за переказами, була продана в гарем турецького султана Настя Лісовська, а потім, вже будучи Хуррем - Султан, звела мечеть, притулок для вбогих, лікарні. З її ім'ям турки пов'язують низку архітектурних пам'яток у Стамбулі, значні економічні перетворення в країні. Усипальниця Роксолани – Хуррем - Хасекі - національна святиня Туреччини. Гробниця її чоловіка султана Сулеймана Пишного, з яким вона прожила в законному шлюбі 40 років, і усипальниця Хуррем-Султан - поруч. За тисячолітню історію Османської імперії удостоєна такої честі єдина жінка - Роксолана.

Анастасія Гаврилівна Лісовська (народилася близько 1506 р. - померла близько 1558 р.) була дочкою священика Гаврила Лісовського з Рогатина - невеликого містечка на Західній Україні, розташованого на південний захід від Тернополя.
Перша половина XVI ст. була часом, коли турки разом із підвладними їм татарами нещадно грабували території південно-східної Європи. «Священна війна мусульман за свою віру мала на меті поневолення християн і виправдовувала будь-які злодіяння. В 1512 р. хвиля спустошливих набігів докотилася і до сучасної Західної України, що перебувала тоді під владою Речі Посполитої. Історики вважають, що в цьому нападі брала участь армія чисельністю в 25 тис. осіб. Загарбники пройшли від пониззя Дніпра до Карпат. Розорення і горе, принесене ними, були так великі, що дотепер живуть у фольклорі карбами пам'яті про турецької неволі і образі лютого ворога. Через всю Україну тяглися сумні дороги невільників - в кримське місто Кафу (сучасна Феодосія), на найбільший ринок рабів, а потім через море в Стамбул. Цей шлях пройшла в числі інших полонянок і дівчинка, попівська дочка з містечка Рогатин (тепер Івано-Франківська область) Настя Лісовська.

Як Роксолана потрапила в гарем султана

Можна припускати, що Роксолана-Анастасія потрапила в гарем османського султана Сулеймана Пишного 15-річною. Спочатку полонянку привезли в Крим, звичайний шлях всіх невільниць. Цінний «живий товар» татари не гнали пішки через степ, а під пильною охороною везли на конях, навіть не зв'язуючи руки, щоб не попсувати мотузками ніжну дівочу шкіру. Уражені красою бранки кримчаки вирішили відправити дівчину до Стамбулу, сподіваючись вигідно продати її на одному з найбільших невільничих ринків мусульманського Сходу.

В столиці султанів прекрасну полонянку відправили на великий фелюці, і продавати її повіз сам господар. За примхи мінливої долі у перший же день, коли ординець вивів полонянку на ринок, вона випадково потрапила на очі опинилася там всесильному візирові молодого султана Сулеймана I, благородному Рустем-паші. Турка вразила сліпуча краса дівчини, і він вирішив купити її, щоб зробити подарунок султанові.
Дізнавшись для кого призначена рабиня, торговець подарував її султанові в знак поваги. Такий поворот справ дав можливість Роксолані стати законною дружиною Сулеймана, що було б неможливо, якби її купили за гроші. Потрапивши в Топкапи, Роксолана доклала багато сил, використовуючи свою хитрість і чарівність, щоб завоювати прихильність султана.

Сулейман і Хуррем могли годинами говорити про кохання, політику, мистецтво... Вони часто спілкувалися віршами. Роксолана, як справжня жінка, знала, коли треба промовчати, коли сумувати, а коли засміятися. Не дивно, що під час її правління сумовитий гарем перетворився на центр краси та просвітництва, а саму її стали визнавати правителі інших держав. Султанша з'являється на людях з відкритим обличчям, але незважаючи на це, користується повагою видних діячів ісламу, як зразкова правовірна мусульманка.

Палацова гвардія обожнювала "сміхотливу пані", яку ніколи не бачили без чарівної посмішки на обличчі. Роксолана платила тим же. Вона побудувала для казарми яничарів-палаци, збільшила платню і наділила новими привілеями. Коли Сулейман II, залишивши керувати імперією дружину, пішов вгамовувати бунтівні народи Персії, він буквально вишкребла скарбницю.
Це не збентежило господарську дружину. Вона розпорядилася відкрити у європейському кварталі і в портових районах Стамбула винні лавки, після чого в скарбницю османських правителів потекла дзвінка монета. Цього здалося мало, і звеліла Роксолана поглибити бухту Золотий Ріг і реконструювати причали в Галате, куди незабаром стали підходити не тільки легкі або середні, але і великотоннажні судна з товарами з усього світу. Торгові ряди столиці росли, як гриби після дощу.

Повнилася і скарбниця. Тепер у Хуррем-султан вистачало грошей і на те, щоб будувати нові мечеті, мінарети, будинки пристарілих, лікарні - багато чого. Султан, повернувшись з чергового звитяжного походу (він не програв жодної битви!), не впізнав навіть палац Топкапи, який перебудовувався на кошти, здобуті заповзятливою дружиною.

Роксолана допомогала діячам мистецтва, листувалася з правителями Польщі, Венеції, Персії, прославилася добродіянням і т.д.

Сулейман воював, розширюючи межі Османської імперії. А Роксолана писала йому ніжні листи. ”Мій султане, - писала вона, - який безмежний і пекучий біль розставання. Рятуй мене, нещасну, і не затримуй своїх прекрасних листів. Нехай душа моя отриматє хоч краплину радості від твоїх послань. Коли нам їх читають, твій слуга і син Мехмед і твоя рабиня і донька Мігріма плачуть, сумуючи за тобою. Їх сльози зводять мене з розуму”.
”Моя дорога богиня, моя дивовижна краса, - відповідав він, - пані мого серця, мій найяскравіший місяцю, моїх бажань глибинних супутниця, моя єдина, ти мені миліша всіх красунь світу!”.
Роксолана, подолавши тисячний заслін султанських наложниць, залишивши позаду чотирьох його дружин, стала першою і улюбленою дружиною султана Сулеймана Пишного, в розумі і порадах якої він потребував не менше, ніж в її обіймах.

Тому Роксолана дуже довго готувалася і почала активно і жорстоко діяти лише після майже п'ятнадцяти років.

Роксолана так і не побачила втілення своєї мрії - вона померла раніше, ніж зійшов на трон її улюблений син Селім. Він царював вісім років. І всупереч Корану любив «прийняти на груди», тому й залишився в історії під ім'ям Селім-П'яниця. Академік Кримський охарактеризував його як виродка-алкоголіка і жорстокого деспота». Правління Селіма не пішло на користь Туреччини. Саме з нього починається занепад імперії Османів.

У виправдання Хуррем можна сказати тільки те, що якщо б вона не вела себе таким чином, що з нею сталося б те, що вона робила з іншими. Можливо, з точки зору нашої епохи її дії виглядають неприйнятними, але в епоху Роксолани це був єдиний спосіб виживання і самозбереження. Наприклад, братовбивство - це спосіб запобігання міжусобиць, які могли призвести до розколу держави.

Кохана Сулеймана II померла від застуди в 1558 році (за іншими версіями 1561 або 1563) і була похована з усіма належними почестями. Сулейман I - 1566 року. Він встиг добудувати мечеть величну Сулейманийе - один з найбільших архітектурних пам'яток Османської імперії,- біля якої покоїться прах Роксолани у восьмигранній кам'яної усипальниці, поруч з теж восьмигранною гробницею султана. Понад чотириста років стоїть ця усипальниця. Всередині під високим куполом Сулейман звелів відшмагати алебастрові розети й прикрасити кожну з них безцінним смарагдом, улюбленим самоцветом Роксолани.

Коли помер Сулейман, його гробницю теж прикрасили смарагдами, забувши, що його улюбленим каменем був рубін.

Мехмед (тур. Mehmed) (1521 - 1543)
Старший син Хюррем Мехмет був улюбленцем Сулеймана. Саме Мехмета Сулейман готував до престолу. У 21 рік помер від сильної застуди або віспи.
У нього була улюблена наложниця, яка після його смерті народила дочку Хюма-Шах Султан. Дочка Мехмета прожила 38 років, і у неї було 4 сина та 5 дочок.
Існує легенда, що коли Мехмет був призначений правителем Манисы, то Махідевран, що б не було суперників у її сина-Мустафи, підіслала Мехмету наложницю, яка хворіла на віспу. Незабаром, Мехмет заразився хворобою і помер.
Смерть улюбленого сина привела Сулеймана невтішне горе. Він три дні просидів біля тіла Мехмеда і лише на четвертий день прокинувся від забуття і дозволив поховати покійного. В честь покійного сина за наказом султана була споруджена величезна мечеть Шехзаде Джамі. Її будівництво було завершено Синаном в 1548 р.

Міріам (Міхрімах) (тур. Mihrimah) (1522 - 1578)
Міхрімах Султан була не тільки єдиною дочкою султана Сулеймана і його дружини «що сміється» слов'янки Хюррем Султан, але й однією з небагатьох османський принцес, які зіграли важливу роль в управлінні Імперією.

Міхрімах народилася в 1522 році в палаці Топ-Капи, через 2 роки її мати Хюррем Султан справить на світ майбутнього падишаха Селіма. Султан-Законодавець (саме під таким ім'ям він залишиться в турецьких підручниках з історії, західні ж сучасники нарекли його ні багато, ні мало Прекрасним) обожнював свою златовласую дочка і виконував всі її примхи, Міхрімах отримала чудову освіту і жила в самих розкішних умовах.

У віці 17 років в 1539 році Міхрімах отримала пропозицію руки від губернатора далекій східній провінції Діярбакир Рюстем Паші. Весілля Міхрімах Султан і Рюстем паші, якого прозвали Кульгавий Рюстем, збіглася з торжеством обрізання принців Байязыт і Джіхангір і проходила на площі Іподрому. Часто говорять, що саме Хюррем видала заміж дочку за Рустем Пашу, але варто згадати правила та ісламські традиції того часу, згідно з якими дівчата видавалися заміж за порадою матері, але лише зі згоди батька нареченої, який обумовлював всі умови майбутнього шлюбного договору (никяха). А це доводить, що в будь-якому випадку, Рустем Паша користувався величезною довірою з боку Султана.

Паша після одруження став головним візиром і з 1544 по 1561 років з дворічною перервою був главою всіх пашів і головним візиром Імперії. Протягом всього свого життя Міхрімах Султан брала активну участь у державних справах. Згадується навіть про те, що, наполягаючи на поході батька проти Мальти, Міхрімах на свої особисті заощадження була готова спорудити 400 військових кораблів. Як і її відома мати, Міхрімах вела листування з польським королем Зигмундом II. Вона володіла величезним станом, і, природно, хотіла увічнити своє ім'я, передусім в архітектурі.

Абдалла (1523—1526) Помер від чуми у віці 3 років.

Селім (тур. Selim) (28 травня 1524 - 12 грудня 1574)
Одинадцятий султан Османської імперії, правил 1566-1574гг.
Селім здобув престол в чому завдяки своїй матері Роксолани. Під час правління Селіма ІІ (державними справами керував великий візир Мехмед Соколлу) Султан ніколи не з'являвся у військових таборах, не брав участь в походах, але проводив час у гаремі, де вдавався до всіляких пороків. Яничари його не любили і за очі називали "п'яницею". Тим не менш завойовницькі походи турків у царювання Селіма тривали.

У 1568 р. султан закінчив війну з Австрією, розпочату його батьком. За умовами мирного договору старі довоєнні кордони збереглися, але Австрія погодилася виплачувати Османам щорічну данину в 30 тисяч дукатів. В наступному році відбулося перше військове зіткнення турків з Росією - вони зробили спробу оволодіти Астраханню, у той час важливим центром каспійської торгівлі. Підприємство було задумано з великим розмахом. В Азов на 15 галерах вирушили 3 тисячі землекопів, яким було доручено рити канал між Доном і Волгою. Їх супроводжували 5 тисяч яничарів при 50 гарматах. Цього невеликого загону було явно недостатньо для облоги такого великого міста, тому кримський хан повинен був виставити на допомогу туркам 30 тисяч вершників. Але він не поспішав під стіни Астрахані, і тому похід закінчився невдачею. Протягом півтора місяців яничари намагалися перетягнути волоком свої кораблі з Дону на Волгу, але не змогли цього зробити. В результаті вони з'явилися під Астрахань без облогової артилерії і без провіанту. Взяти місто штурмом не вдалося, а облога, через нестачу продовольства і наближення холодів, не мала успіху. Туркам довелося відступити. Втім, великомасштабні війни з Росією були ще попереду. Похід на Астрахань був швидше пробою сил, ніж результатом планомірної політики. Основними подіями царювання Селіма залишалися війни з традиційними супротивниками в Західній Європі і Північній Африці.

Особисте життя
Дружина Селіма - Нурбану Султан. Коли Селім став намісником у провінції, Хюррем Султан, порушивши традиції, не поїхала з ним, а залишилася в палаці Топкапи. Нурбану швидко обкрутила Селіма, який залишився зовсім один. Коли ж Селім зійшов на престол, вона з легкістю прибрала до рук гарем, так як на той момент Хюррем Султан вже померла і Валіде Султан в гаремі не було.
В гаремі Селіма розпоряджалася Нурбану, яка, будучи матір'ю його старшого сина і спадкоємця Мурада, володіла титулом першої дружини. Вона була фавориткою султана, і він її любив. Венеціанський посол Джа-копо Сорандзо писав у 1566 р.: «Кажуть, що Його Величність палко і віддано любить «хасекі» як за її красу, так і за її надзвичайний розум». У 1559 р. у Селіма і Нурбану народилася донька Фатіма, після чого Нурбану припинила народжувати. Ставши султаном, Селім взяв у свій гарем ще кілька наложниць, і вони народили йому ще вісім дітей, в тому числі шість синів. Тим не менш Нурбану раніше була його фавориткою. Як зауважив венеціанський посол Анжреа Бадоара в 1573 р., «її називають «хасекі», і Його Величність всіляко благоволить до неї».

Шехзаде Баязид (тур. Bajezid) (1525 - 28 листопада 1562)
Баязид був незрівнянно більш гідним наступником ніж Селім. Більш того, Баязид був фаворитом яничарів, яким він нагадував свого батька і від якого успадкував кращі риси його натури.

Але вже через кілька років між Селімом і Баязидом почалася громадянська війна, в якій кожного підтримували його власні місцеві збройні сили. Баязид, після невдалої спроби вбити Селіма, разом з 12 тисячами своїх людей ховався в Персії, став вважатися зрадником в Османській імперії, яка на той момент перебувала у стані війни з Персією. Селім з допомогою військ свого батька в 1559 р. завдав Баязиду поразка під Коньей, змусивши його з чотирма синами і невеликий, але боєздатною армією шукати притулку при дворі шаха Ірану Тахмаспа.
Тут Баязид був спочатку прийнятий з королівськими почестями та дарунками, належними османському принцу. На це Баязид відповів шаху подарунками, які включали п'ятдесят туркменських скакунів в багатій збруї, та що захопила персів демонстрацію майстерності верхової їзди його кавалеристів.

Потім був дипломатичний обмін листами між послами султана, які вимагали видачі або, на вибір, страти його сина, і шахом, який чинив опір і тому, й іншому, виходячи з законів мусульманського гостинності. Спочатку шах сподівався використати свого заручника для того, щоб поторгуватися щодо повернення земель у Месопотамії, що султан захопив під час першої кампанії. Але це була марна надія. Баязида взяли під варту. Зрештою шах змушений був схилити голову перед перевагою збройних сил османів і погодився на компроміс. За домовленістю принц повинен був бути страчений на перської землі, але людьми султана. Таким чином, в обмін на більшу суму золота шах передав Баязида офіційним кату з Стамбула. Коли Баязид попросив дати йому можливість побачити і обійняти перед смертю своїх чотирьох синів, йому порадили «перейти до майбутнього справі». Після цього на шию принцу накинули шнурок, і він задушили.

Після Баязида були задушені чотири його сини. П'ятий син, всього лише трьох років зроду, зустрівся, за наказом Сулеймана, з тією ж долею в Бурсі, будучи відданими в руки виділеного для виконання цього наказу довіреного євнуха.
Джахангір (1532 - 1553)
Останній син Сулеймана і Хюррем. Народився хворою дитиною. У нього був горб та інші проблеми зі здоров'ям. Щоб заглушити постійну біль Джахангир пристрастився до наркотиків. Незважаючи на вік і хворобу він був одружений.
Страшна смерть (1553) його брата Мустафи (сина Сулеймана від першої дружини Махідевран) спровокована Роксоланою так потрясла вразливого Джихангира, що він захворів і незабаром помер. Скорботний про свій нещасний горбатому сина Сулейман доручив Синану спорудити красиву мечеть в кварталі, який досі носить ім'я цього принца. Мечеть Джіхангір, збудована великим архітектором, зруйнувалася внаслідок пожежі і від неї до нашого часу нічого не збереглася.

4) Мехмет (1521 -6 листопада 1543 в Манисе) Проголошений спадкоємцем Vali Ahad 29 жовтня 1521.Наместник Кютахья 1541-1543. Син Хюррем.
5) Абдулла (до 1522-28 жовтня 1522) Син Хюррем.
6) Селім II (1524-1574) одинадцятий султан Османської імперії. Син Хюррем.
7) Баязид (1525 - 23 липня 1562) в Ірані г.Казвин. Проголошений 3 спадкоємцем Vali Ahad 6 листопада 1553г.Наместник Караман 1546, намісник провінцій Кютахья і Амасья 1558-1559. Син Хюррем.
8) Джіхангір (1531 - 27 листопада 1553 в Алеппо (по-арабськи Халеб) Сирії) Намісник в Халебі 1553. Син Хюррем.

Так само варто пам'ятати, що саме Сулейманом, а не Хюррем, були страчені два його сини, а саме Мустафа і Баязид. Мустафа був страчений разом зі своїм сином (залишився з двох, оскільки один з них помер за рік до смерті самого Мустафи), а разом з Баязидом були вбиті п'ять його маленьких синів, але сталося це вже в 1562 році, через 4 роки після смерті Хюррем.

Якщо говорити про хронології та причини смертей всіх нащадків Кануні, то виглядало це наступним чином:
Sehzade Mahmud помер від віспи 29.11.1521,
Sehzade Murad помер від віспи раніше брата 10.11.1521.
Sehzade Mustafa правитель провінції Маніса з 1533г. і спадкоємець престолу страчений разом з дітьми за наказом батька за підозрою у змові проти батька в союзі з сербами.
Sehzade Bayezid "Sahi" страчений разом з п'ятьма синами за наказом батька за заколот проти нього.

Відповідно, про якихось міфічних сорока нащадків від Султана Сулеймана, убієнних Хюррем, йдеться залишається загадкою не тільки для скептиків, але і для самої історії. А точніше байкою. Однією з 1001 байок Османської Імперії.

Легенда друга. «Про заміжжя дванадцятирічної Міхрімах Султан і п'ятдесятирічного Рустема-паші»
Легенда свідчить: «Ледь дочці виповнилося дванадцять років, як Хюррем запропонувала Міхрімах у дружини зайняв місце Ібрагіма Рустема-паші, якому на той час виповнилося п'ятдесят. Різниця між нареченим і нареченою майже в сорок років не бентежила Роксолану».

Історичні факти: Рустем-паша також Рустем-паша Мекри (хорв. Rustem-pasa Opukovic; 1500 - 1561) - великий візир султана Сулеймана I, хорват за національністю.
Рустем-паша одружився на одній з дочок султана Сулеймана I - принцесу Міхрімах Султан
У 1539 році у віці сімнадцяти років Міхрімах султан (21 березня 1522-1578гг.) вийшла заміж за бейлербея провінції Діярбакир - Рустем пашу. На той момент Рустема було 39 років.
Кому здаються непереконливими прості арифметичні дії зі складання-віднімання дат, можна лише порадити скористатися калькулятором для вселення більшої впевненості.

Легенда третя. «Про кастрацію і срібні трубочки»
Легенда свідчить: «Замість милою і веселою чародійки-реготухи нашому погляду з'являється жорстока, підступна й безжальна машина для виживання. З стратою спадкоємця і його друга почалася хвиля репресій, небачених в Стамбулі. За зайве слово про криваві палацових справах можна легко було поплатитися головою. Їм рубали голови, не працюючи навіть закопати тіло...
Дієвим і страхітливим методом Роксолани була кастрація, чинена самим жорстоким чином. У підозрюваних в крамолі вирізали все під корінь. І після «операції» нещасним не належало перев'язувати рану - вважалося, що «погана кров» повинна вийти. Той, хто все-таки залишався в живих, міг випробувати на собі милосердя султанші: вона дарувала нещасним срібні трубочки, вставлявшиеся в отвір сечового міхура.
Страх поселився в столиці люди стали боятися власної тіні, не відчуваючи себе в безпеці навіть біля домашнього вогнища. Ім'я султанші вимовляли з трепетом, до якого домішувалося благоговіння»

Історичні факти: Історія масових репресій, організованих Хюррем Султан ніяк не збереглася, ні в історичних записах, ні в описі сучасників. Але слід зазначити, що збереглися історичні відомості про те, що ряд сучасників (зокрема Sehname-i Al-i Osman (1593) і Sehname-i Humayun (1596), Taliki-zade el-Fenari представили дуже утішний портрет Хюррем, як жінки шанованої "за її численні благодійні пожертви, за її заступництво учням і повагу до вченим мужам, знавців релігії, а так само за придбання нею рідкісних і прекрасних речей ". Якщо говорити про історичні факти, які мали місце бути в житті Хюррем, то вона ввійшла в історію не як репресивний політик, а як людина, що займається благодійністю, вона стала відома за свої масштабні проекти. Так на пожертви Хюррем (Kulliye Hasseki Hurrem) в Стамбулі був побудований район Аксарай так званий Avret Pazari (або жіночий базар, пізніше ім'я Хасекі), що містить в собі мечеть, медресе, імарет, початкової школи, лікарні і фонтан. Це був перший комплекс, побудований в Стамбулі архітектором Синаном в своїй новій посаді головного архітектора правлячої сім'ї. А той факт, що це було третє за величиною будівля в столиці, після комплексів Мехмета II (Fatih) і Сулейманіє (Suleymanie), свідчить про високий статус Хюррем .вона також побудувала комплекси в Адріанополі і Анкарі. У числі інших благодійних проектів, можна назвати будівництво увійшли в основу проекту в Єрусалимі (названий пізніше ім'я Хасекі Султан), хоспісів та їдальні для паломників і безпритульних; їдальні в Мецці (при имарете Хасекі Хюррем), громадської їдальні в Стамбулі (в Avret Pazari), а також двох великих громадських лазень в Стамбулі (в Єврейському і Aya Sofya кварталах, відповідно). З подачі Хюррем Султан були закриті невільницькі ринки та реалізовано низку соціальних проектів.

Легенда четверта. «Про походження Хюррем»
Легенда свідчить: «Обманюючись співзвуччям імен - власного і прозивного, деякі історики бачать в Роксолані російську, інші, переважно французи, грунтуючись на комедії Фавара „Три султанші“, стверджують, що Роксолана була француженка. Те й інше зовсім несправедливо: Роксолана - природна туркеня - була куплена для гарему ще дівчинкою на невільничому базарі для прислуги одалисткам, при яких і займала посаду простий рабині.
Існує легенда, що пірати Османської імперії в передмісті Сієни напали на замок, належить знатного і багатого роду Марсигли. Замок був розграбований і спалений дотла, а дочка власниці замку - красиву дівчинку з волоссям кольору червоного золота і з зеленими очима привезли в султанський палац. В Генеалогічному дереві сім'ї Марсигли зазначено: Матір - Ханна Марсигли. Ханни Марсигли - Маргарита Марсигли (Ла Роза), прозвана так за вогненно-червоний колір волосся. Від шлюбу з Султаном Сулейманом в неї були сини Селім, Ібрагім, Мехмед.»

Історичні факти: Європейські спостерігачі і історики називали Султаншу як "Роксолана", "Рокса", або "Росса", оскільки передбачалося, що вона російського походження. Михайло Литвин (Mikhalon Lituan), посол Литви в Криму в середині шістнадцятого століття, писав у своїй хроніці 1550 "...кохана дружина турецького імператора, мати його старшого сина і спадкоємця, була у свій час викрадена з наших земель". Навагерро писав про неї як про "[Донна]. . . ді Росса ", і Тревизано назвав її " султанша ді Руссия ". Самуїл Твардовський, член польського посольства в Суд Османської імперії в 1621-1622 роки так само вказував у своїх нотатках, що турки повідомили йому про те, що Роксолана була дочкою православного священика з Рогатина, невеликого містечка на Поділлі неподалік від Львова. Переконання, що Роксолана була російського, а не українського походження, ймовірно, виникло в результаті можливого неправильного тлумачення слів «Роксолана» і «Росса». На початку XVI століття в Європі, слово «Роксоланія» було використано для позначення провінції Рутенію в Західній Україні, яка була в різні часи відома під назвами Червона Русь, Галичина чи Поділля (тобто розташована в Східній Поділля, яка була під польським контролем у той час), в свою чергу, сучасна Росія в той період часів носила назву Московської держави, Московської Русі або Московії. В давнину слово Roxolani означало кочові племена сарматів і поселення на річці Дністер (в даний час в Одеській області в Україні).

Легенда п'ята. «Про відьму при дворі»
Легенда свідчить: «Хюррем султан була нічим не примітною зовні і досить склочною по натурі жінкою. Своєю жорстокістю і хитрістю вона прославилася на століття. І, природно, що єдиним способом, яким вона утримувала Султана більше сорока років біля себе - це використання змов і ворожінь. Адже Не дарма її серед простого люду називали відьмою».

Історичні факти: Венеціанські доповіді стверджують, що Роксолана була не стільки красиві, скільки мила, витончена, елегантна. Але, разом з тим, її промениста посмішка та грайливий темперамент зробили її чарівно-чарівною, за що вона і була названа "Хюррем" ("радість дарує" або "смеющаяся"). Хюррем була відома своїм співом і музичними здібностями, умінням робити витончені вишивки, вона знала п'ять європейських мов, а так само фарсі і була вкрай ерудованим человеком.Но найбільш важливим було те, що Роксолана була жінкою великого розуму і сили волі, які і дали їй перевагу серед інших жінок у гаремі. Як і всі інші, європейські спостерігачі свідчать, що Султан був повністю убитий своєю новою наложницею. Він був закоханий в свою Хасекі протягом довгих років спільного життя. Звідси злі язики звинувачували її у знахарстві (і якщо в середньовічній Європі і на Сході існування такої легенди в ті часи можна зрозуміти і пояснити, то у наш час віра в такі домисли пояснюється з працею).
І логічно можна перейти до наступної, безпосередньо пов'язаної з цією легендою.

Легенда шоста. «Про невірність Султана Сулеймана»
Легенда свідчить: «Незважаючи на те, що Султан був прив'язаний до інтриганці Хюррем, все ж ніщо людське не було йому чуже. Так, як відомо, при султанському дворі утримувався гарем, який не міг не цікавити Сулеймана. Так само відомо, що Хюррем звеліла відшукати в гаремі і по всій країні інших синів Сулеймана, яких народили дружини і наложниці. Як виявилося, синів у султана знайшлося близько сорока чоловік, що підтверджує той факт, що Хюррем не була єдиною любов'ю всього його життя».

Історичні факти: Коли посли, Навагерро і Тревизано писали свої звіти у Венеції в 1553 і 1554 роках, вказуючи, що "вона дуже улюблена своїм господарем" (“tanto amata da sua maesta”), Роксолані було вже близько п'ятдесяти і вона перебувала поруч із Сулейманом довгий час. Після її смерті в квітні 1558 року Сулейман залишався невтішним довгий час. Вона була найбільшою любов'ю всього його життя, його рідною душею і законною дружиною. Підтвердженням цієї величезної любові Сулеймана до Роксолани стала низка рішень і дій з боку Султана для своєї Хасекі. Заради неї Султан порушив низку дуже важливих традицій імператорського гарему. У 1533 або 1534 році (точна дата невідома), Сулейман одружився на Хюррем, зробивши офіційну церемонію одруження, тим самим порушивши півторастолітньої звичай Османського будинку у відповідності з яким султанам не було дозволено одружуватися на своїх наложницах. Ніколи раніше колишня рабиня не була зведена в ранг законної дружини Султана. Крім того, шлюб Хасекі Хюррем і Султана став практично моногамним, що було просто нечуваним в історії Османської імперії. Тревизано писав у 1554 році, що одного разу зустрівши Роксолану Сулейман "не просто хоче мати її в якості законної дружини, завжди тримати поряд з собою і бачити її в ролі правительки в гаремі, але й так само він не бажає знати будь-яких інших жінок: він зробив те, чого не було зроблено ні одним з його попередників, адже турки звикли приймати у себе по кілька жінок, щоб мати якомога більше дітей та задовольняти свої плотські втіхи". Заради кохання до цієї жінки Сулейман порушив цілий ряд традицій і заборон. Зокрема, саме після одруження на Хюррем Султан розпустив гарем, залишивши при дворі лише обслуговуючий персонал. Шлюб Хюррем і Сулеймана був моногамним, що чимало дивувала сучасників. Так само реально існуючу любов між Султаном і його Хасекі підтверджують любовні листи, що надсилаються ними один одному і збереглися до наших часів. Так, одним із показових послань можна вважати одне з численних прощальних присвят Кануні своєї дружини після її смерті:

«Небеса покриваються чорними хмарами, бо немає спокою мені, ні повітря, думи і сподівання. Моя любов, трепет почуття цього, сильного, так стискає моє серце, губить мою плоть. Жити, у що вірити, моя любов...як зустрічати новий день. Я убитий, убитий розум мій, серце перестало вірити, немає більше в ньому твого тепла, немає більше на тілі моєму твоїх рук, твоєї світла. Я переможений, я стертий з цього світу, стертий душевною тугою за тобою, моя любов. Сили, немає більше тієї сили, що ти зрадила мене, є лише віра, віра почуття твого, не в плоті, а в серці моєму, я плачу, плачу про тебе моя любов, ні океану більше, ніж океан моїх сліз про тебе, Хюррем...»

Легенда сьома. «Про змову проти шехзаде Мустафи і всього Всесвіту»
Легенда свідчить: «Але настав день, коли Роксалана «розкрила очі» султану на нібито зрадницьку поведінку Мустафи і його друга. Вона сказала, що принц зав'язав тісні стосунки з сербами і готує змову проти батька. Інтриганка добре знала, куди і як ударити - міфічна «змова» був цілком правдоподібна: на Сході часів султанів криваві палацові перевороти були звичайною справою. До того ж Роксолана призводила як неспростовний довід справжні слова Рустем-паші, Мустафи і інших «змовників», які нібито чула її дочка ... У палаці зависла тяжка тиша. Що вирішить султан? Мелодійний голосок Роксолани, схожий на передзвін кришталевого дзвоника, дзюрчав дбайливо: «Думай, повелителе серця мого, про державу, про його спокій і процвітання, а не про суєтних почуття...» Мустафа, якого Роксолана знала з 4 років, ставши дорослим, повинен був померти за бажанням своєї мачухи.

Пророк заборонив проливати кров падишахів і їх спадкоємців, тому за наказом Сулеймана, але волею Роксолани, Мустафу, його братів і дітей, онуків султана, душили шовковим шнурком»
Історичні факти: В 1553 році був страчений старший син Сулеймана, принц Мустафа, у той час йому було вже під сорок років. Першим султаном, який стратив свого дорослого сина, був правитель в кінці XIV століття Мурад I, який домігся, щоб непокірного Савджу стратили. Причиною кари Мустафи було те, що він планував узурпувати трон, але, як і у випадку з стратою султанського фаворита, Ібрагіма-паші, вина була покладена на Хюррем Султан, яка була іноземкою, що знаходилася біля Султана. В історії Османської Імперії вже був випадок, коли син намагався допомогти батькові залишити трон - так зробив батько Сулеймана, Селім I з дідом Сулеймана, Баязидом II. Після трапилася кількома роками раніше смерті принца Мехмеда регулярна армія дійсно вважала необхідним видалити Сулеймана від справ і ізолювати його в розташованій південніше Едірне резиденції Ді-димотихон, за прямою аналогією з тим, як це сталося з Баязидом II. Більше того, збереглися листи шехзаде, на яких чітко видно особиста печатка шехзаде Мустафи, адресованих Сефевидскому Шаху, про яких потім і дізнався Султан Сулейман (ця печатка так само збереглася і на ній написана підпис Мустафи: Султан Мустафа див. фото). Останньою краплею для Сулеймана став візит австрійського посла, який замість того, щоб відвідати Султана, в першу чергу відправився до Мустафи. Після візиту посол повідомив усім, що шехзаде Мустафа буде прекрасним Падишахом. Після того, як Сулейман довідався про це, він одразу ж викликав до себе Мустафу і звелів задушити його. Шехзаде Мустафа був задушений за наказом батька в 1553г під час перської військового походу.

Легенда восьма. «Про походження Валіде»
Легенда свідчить: «Валіде Султан була дочкою капітана англійського судна, що зазнав аварії в Адріатичному морі. Потім це нещасне судно захопили турецькі пірати. Та частина рукопису, що збереглася, закінчується повідомленням про те, що дівчина була відправлена в султанський гарем. Це англійка, яка правила Туреччиною 10 років і лише пізніше, не знайшовши спільної мови з дружиною свого сина, відомої Роксоланою, повернулася до Англії».

Історичні факти: Айше Султан Хафса або Хафса Султан (народилася близько 1479г. - 1534 р. ) і стала першою Валіде Султан (королева-мати ) в Османській імперії, будучи дружиною Селіма I і матір'ю Сулеймана Пишного. Хоча рік народження Айше Султан відомий, історики досі не можуть визначитися з датою народження остаточно. Вона була донькою Кримського хана Менглі-Гірея.
Вона проживала в Манисе з сином в період з 1513 до 1520 , в провінції, яка була традиційною для резиденції османських шехзаде, майбутніх правителів, які навчалися там основ управління державою.
Айше Хафса Султан померла у березні 1534 року і була похована поряд із чоловіком у мавзолеї.

Легенда дев'ята. «Про споювання шехзаде Селіма»
Легенда свідчить: «Прізвисько «П'яниця» Селім здобув завдяки надмірного споживання вина. Спочатку ця любов до спиртного була обумовлена тим, що в свій час сама мати Селіма, Роксолана, періодично давала йому вино, диба син був набагато більш керованим».

Історичні факти: Султана Селіма прозвали П'яницею, настільки життєлюбний він був і не цурався людських слабкостей - вина і гарему. Що ж, сам пророк Мухаммед зізнавався: "Більше всього на світі я любив жінок і аромати, але повне насолоду завжди знаходив тільки в молитві". Не варто забувати, що алкоголь був в честі при Османському дворі, і життя деяких султанів виявилася коротшою саме із-за пристрасті до спиртного. Селім II, будучи напідпитку, впав в лазні і потім помер від наслідків падіння. Махмуд II помер від білої гарячки. Мурад II, переможець хрестоносців у битві при Варні, помер від апоплексичного удару, викликаного запоєм. Махмуд II любив французькі вина і залишив після себе величезну їх колекцію. Мурад IV з ранку до ночі бражничал зі своїми придворними, євнухами і блазнями, а іноді силою примушував пити з собою головних муфтіїв і суддів. Впадаючи в запої, він здійснював такі жорсткі вчинки, що оточуючі всерйоз думали, що він збожеволів. Наприклад, він любив стріляти з лука у людей, які пропливали на човнах повз палацу Топкапи або бігати по ночах у спідньому вулицями Стамбула, вбиваючи кожного, хто траплявся на шляху. Саме Мурад IV видав крамольний з точки зору ісламу указ, за яким дозволялося продавати спиртне навіть мусульманам. Багато в чому на пристрасть Султана Селіма до алкоголю вплинув наближена до нього людина, в руках якого знаходилися основні нитки управління, а саме візир Соколу.
Але слід зазначити, що Селім був не першим і не останнім султаном, шанує спиртне, і це не завадило йому брати участь у ряді військових кампаній, а так само у політичному житті Османської Імперії. Так від Сулеймана в спадок йому дісталися 14.892.000 km2, а після нього ця територія була вже 15.162.000 km2. Селім, царював благополучно і залишив своєму синові держава, не тільки не зменшивши територіально, але навіть збільшилася; цим, багато в чому, він був зобов'язаний розуму і енергії візира Мехмеда Соколлу. Соколлу закінчив підкорення Аравії, яка раніше перебувала тільки в слабкій залежності від Порти.

Легенда десята. «Про тридцять походів на Україну»
Легенда свідчить: «Хюррем, звичайно, мала вплив на султана, однак не настільки, щоб позбавити земляків від страждань. За час свого правління Сулейман більше 30 разів робив походи на Україну».

Історичні факти: Відновлюючи хронологію завойовницьких походів Султана Сулеймана
1521 - похід в Угорщину, облога Белграда.
1522 - облога фортеці Родос
1526 - похід в Угорщину, облога фортеці Петерварадин.
1526 р. - битва біля міста Мохач.
1526 - придушення повстання в Кілікії
1529 - захоплення Буди
1529 - штурм Відня
1532-1533 - четвертий похід в Угорщину
1533 - захоплення Тебріза.
1534 - захоплення Багдада.
1538 - розорення Молдови.
1538 - захоплення Адена, військово-морська експедиція до берегів Індії.
1537-1539 - турецький флот під командуванням Хайреддіна Барбаросси розорив і обклав даниною більше 20 островів в Адріатичному морі, що належали венеціанцям. Захоплення міст і сіл в Далмації.
1540-1547 - бої в Угорщині.
1541 захоплення Буди.
1541 - захоплення Алжиру
1543 - захоплення фортеці Естергом. В Буді був розміщений військовий гарнізон, на всій території Угорщини, захопленої турками, почала функціонувати турецька адміністрація.
1548 - прохід по землях Південного Азербайджану і захоплення Тебріза.
1548 - облога фортеці Ван і захоплення басейну озера Ван у Південній Вірменії. Турки вторглися також у Східну Вірменію і Південну Грузію. В Ірані турецькі частини дійшли до Каша і Кума, оволоділи Исфаханом.
1552 - захоплення Темешвара
1552 турецька ескадра попрямувала з Суеца до берегів Оману.
1552 - У 1552 році турки захопили місто Ті-мешвар і фортеця Веспрем
1553 - захоплення Егера .
1547-1554 - захоплення Маската (великої португальської фортеці).
1551-1562 роки відбулася чергова австро-турецька війна
1554 - морські бої з Португалією.
1560 року султанський флот здобув ще одну велику морську перемогу. Поблизу узбережжя Північної Африки, біля острова Джерба, турецька армада вступила в бій з об'єднаними ескадрами Мальти, Венеції, Генуї та Флоренції
1566-1568 - австро-турецка війна за володіння Трансільванським князівством
1566 - захоплення Сигетвара.

За час свого довгого, майже півстолітнього володіння (1520-1566) Сулейман Чудовий ні разу не спрямував своїх завойовників в Україну.
Саме в той час виникли побудови засік, замків, твердинь Запорозької Січі, організаційна і політична діяльність князя Дмитра Вишневецького. В листах Сулеймана до польського короля Артикулъ Августа ІІ є погрози покарати "Деметраша" (князя Вишневецького), але й вимога спокійного життя для мешканців України. При цьому багато в чому саме Роксолана сприяла встановленню дружніх відносин з Польщею, в підпорядкуванні якої в той час були землі Західної України, рідні землі Султанші. Підписання Польсько-Османського перемир'я в 1525 і 1528 роках, а так само договорів «вічного миру» 1533 і 1553 років дуже часто приписують саме її впливу. Так Петро Опалінскі, польський посол в суд Сулеймана в 1533 році, підтвердив, що «Роксолана благала Султана заборонити кримському ханові турбувати польські землі». В результаті тісні дипломатичні та дружні контакти, встановлені Хюррем султан з королем Сигізмундом II, що підтверджується збереглася листуванням, дозволили не тільки не допустити нових набігів на територію України, але і сприяли переривання потоку работоргівлі з тих земель.
Автор статті: Олена Миняева.

Головній героїні належить подолати чимало перешкод на шляху до свого щастя. Гарем повен заздрісників. Тут постійно плетуть інтриги, панує лестощі і підкуп. Часом Роксолані доведеться діяти жорстоко, але тільки так вона зможе здійснити свої плани.

Величне століття - історичний серіал. Він не тільки розповідає про одну з найвідоміших жінок того часу, але і знайомить глядачів з життям, полонить пишністю костюмів і реалістичністю обстановки. Кожна нова серія інтригує, заворожує, розкриває таємниці і підносить нові загадки.
Величне століття після виходу в прокат завоював сотні тисяч прихильників по всьому світу. Цей серіал є одним з найдорожчих турецьких серіалів.