Леся Українка
Contra spem spero був своєрідним життєвим девізом Лесі Українки, котра хворіла змалечку, але незаважаючи на хворобу була сильна духом
Повернутись на сторінку ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Contra spem spero! Без надії сподіваюсь! (Лат.)
Вислів утворений за аналогією із виразом Овідія: «Dum spiro, spero» (Поки дихаю, сподіваюсь)
Дві строфи "Contra spem spero!" в відмінній редакції
Глибина і щирість переживань в поезії "Contra Spem Spero"
Головна ідея віршу "Contra spem spero!"
Аналіз поезії «Contra spem spero!»

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
*

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
**

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

2 травня 1890 р.
Датовано за автографом.
Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень»,
1893, с. 13–14.

 

* Я співатиму пісню дзвінкую,
Розганятиму розпач тяжкий, –
Може, сам на ту гору крутую
Підійметься мій камінь важкий.

 

** Я не дам свому серденьку спати,
Хоч кругом буде тьма та нудьга,
Хоч я буду сама почувати,
Що на груди вже смерть наляга.

Буде погляд мій вельми палати,
Може, згинуть всі хмари сумні,
Може, зірка, як буде сіяти,
Ясний промінь пошле і мені.

Смерть наляже на груди важенько,
Світ застеле суворая мла,
Але дужче заб’ється серденько,
Може, лютую смерть подола.

Автограф поезії "Contra spem spero!" має
ще дві строфи, відсутні у першодруку.

Для київського видання «На крилах пісень»
Леся Українка скоротила твір ще на дві строфи
(опущено сьому і восьму строфи першодруку).

Дві строфи "Contra spem spero!"
в дещо відмінній редакції
Леся Українка надіслала братові Михайлу
в листі з 30.05.1890 р.,
автограф якого зберігається в архіві поетеси.

«Може, сам на ту гору крутую
Підійметься мій камінь важкий»

- ці рядки з автографа Леся Українка
розвинула у драматичній поемі «Орфеєве чудо»

 

Глибина і щирість переживань
в поезії "Contra Spem Spero"

Поезія "Contra Spem Spero", назва якої у перекладі з латинської мови означає "без надії сподіваюсь", написана 19-річною Лесею Українкою. Саме в цей час життя поставило перед нею вибір: бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично) чи перемогти.

оетеса не скорилася, вона вибрала другу пропозицію долі - стала на шлях боротьби за перемогу. У поєдинку з підступною хворобою, наперекір зловісним "осіннім хмарам" вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям. Ось чому такою зворушливою радістю струменять рядочки з листа до брата (відомого у літературі як Михайло Обачний): "Любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати "сізіфовий камінь" догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша:

"Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать
".

Наведена в листі строфа може бути заспівом до всієї поетичної творчості Лесі Українки. Адже письменницька праця - то й справді нелегкий труд ("камінь важкий").

В умовах російського самодержавства, суцільних утисків, заборон і рабської покори (у поезії імперію символічно названо "довгою темною нічкою невидною") то й справді був "сізіфів труд". Тому гора, на яку їй потрібно піднятися, "крута, крем'яная". Та все ж поетеса сповнена мрій і сподівань на краще. Вона готова на "вбогім сухім перелозі" сіяти "барвисті квітки", що символізують волелюбні визвольні ідеї, доглядати і вирощувати їх. Щирість і глибина переживань за результати своєї праці підкреслено словами: "може, квіти зійдуть - і настане ще й для мене весела весна".

Наведені рядки поезії "Contra Spem Spero" засвідчують, наскільки воєдино сплелися особисті настрої авторки з усвідомленням свого призначення як митця та загальносуспільними настроями. Цікаво, що свою нелегку працю поетеса бажає виконувати без жодних нарікань на лиху долю, з піснею на устах. Жагучі сльози, що ними вона хоче розтопити "кору льодовую міцну", не позбавляють поезію оптимістичного звучання.

Символічним образам, які уособлюють самодержавство ("льодова кора", "крута, крем'яна гора", "темна ніч"), протиставлені ті, що символізують визволення ("барвисті квіти", "весела весна", "зірка провідна"). Дивовижним чином Леся Українка єднає контрастні символи, які спонукають до міркувань про конечну потребу визвольної боротьби. Особливо характерним у цьому плані є образ "зірки провідної, ясної владарки темних ночей". Віру в перемогу світла над темрявою, добра над злом підсилює часто вживане слово "буду". Віра і надія на кращу долю завжди супроводжували її твори. Саме з цього приводу поетеса писала: "Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі".

Поезія "Contra Spem Spero" є своєрідною програмою дій, це гімн життю і боротьбі. Повставши проти духовної деградації, яку нав'язувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою "весну золоту". А Україна отримала поетесу, що є національною совістю і національною гордістю.

 

 

Головна ідея віршу "Contra spem spero! (Без надії сподіваюсь!)"

Головною ідеєю віршу є підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Вона запевняє, що якщо вірити у добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії. Ліричним героєм є сам автор. Головним – людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі. У творі ліричного героя можна утотожнити з Лесею Українкою. Вірш привертає увагу своєю простотою думки та високо піднятим настроєм.

Вірш Лесі Українки Contra spem spero один із кращих не лише у творчості поетеси, а й у світовій літературі. Це своєрідна програма письменниці, її життєве кредо. Хоч пов'язана ця поезія з особистими обставинами життя Лесі Українки, її тяжкою хворобою, вона наснажує мільйони читачів, додає їм сили духу й снаги. Поетеса за допомогою метафори «я на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки» говорить про своє бажання прислужитись народові, бути йому корисною. Вона готова «на гору круту, крем'яную» «камінь важкий підіймать», «крізь сльози сміятись» і «без надії таки сподіватись».

 
* * *
 

Аналіз поезії «Contra spem spero!»
5-ти стопний хорей, чоловіча рима та перехресне римування – особливості побудови твору.
У творі наявні такі художні засоби:
- Епітети:
хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна.
- Метафори: владарка темних ночей;
- Звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні! геть, думи сумні!
- міфологеми.

 
* * *

 
Повернутись на сторінку ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Леся Українка (справжнє ім'я: Лариса Петрівна Косач-Квітка. Народилась 25 лютого 1871, Новоград-Волинський — померла 1 серпня 1913, Сурамі, Грузія). Українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
 
 
 

Головне меню

темы|понятия|род занятий|открытия|произведения|изобретения|явления
вид творчества|события|биографии|портреты|образовательный каталог|поиск в энциклопедии
 
 
Главная страница ЭНЦИКЛОПЕДИИ
Copyright © 2004 abc-people.com
Design and conception BeStudio © 2004-2024